Безкоштовна гаряча лінія
0 800 50 7575

вул. Саксаганського 143-а,
м. Київ

Футбол допоміг армійцям повернутися до мирного життя

Вони пройшли через обстріли бойовиків і знають, що таке втрачати близьких. Герої нашого наступного сюжету – витримали найтяжчі випробування в зоні АТО, а повернутися до мирного життя їм допоміг… футбол. Як м’яч стає і за психолога, і за друга – знає Поліна Спасенко.

Шкільний стадіон в одному з районів столиці. Вони приходять сюди щотижня після роботи і грають аж дотемна. У жовтому – бійці Збройних сил України з 12-го мотопіхотного батальйону. Вони разом захищали державу на фронті, а тепер от разом ганяють на футбольному полі.

“Там, в зоні АТО, ми всі були командою, теж виконували одну задачу – так само і тут”, – каже один з гравців Василь Кукла.

У команді він нападник. На війні був снайпером. Хлопець пішов на Схід добровольцем, коли там тільки починалися перші ворожі обстріли. Під атаками пробув рік. Каже, що знову звикнути до мирного життя було непросто.

“Незвичне життя – всі тут гуляють і веселяться, взагалі якось дивно було все…”, – пригадує Василь.

Допомагали адаптуватися сім’я, волонтери і… футбол. Це, впевнені військові, своєрідна терапія.

“Для багатьох хлопців це стає таким собі методом психологічного розвантаження. Цей вид спорту робить людей добрішими та розкутішими”, – каже капітан команди “Київ-12”, учасник АТО Віталій Кашпіровський. Він теж застав найперші бої на Донбасі і втратив кількох побратимів. Вдома приходити до тями допомагали колеги по роботі та сім’я. Тепер Віталій бере рідних на матчі.

“Колись моя дружина казала, що не любить футболістів і військових. Тепер полюбила і тих і інших”, – жартує капітан.

Таких команд по всій країні з-понад півсотні. А починалося все три роки тому, згадує фронтовий волонтер Діана Макарова: “Одного разу ми приїхали в “тридцятку”. Ми знали, що там вночі був обстріл. Це був перший обстріл у цього підрозділу. Ми очікували побачити руїни і людей в депресії. Натомість побачили чоловіків, які відчайдушно ганяли м’яч по полю. Виявляється, командир після обстрілу, побачивши, що бійці сильно занепали духом, розпорядився всім грати в футбол”, – розповідає Діана. Так м’яч став у пригоді там, де не було психолога.

“Хлопці рано чи пізно розуміють, що краще грати, виплеснути емоції на полі, коли у вас там є хвилинка між боями, ніж дістати самогон у місцевих і розпити його”, – каже Діана Макарова.

Змагання серед команд тривають уже третій рік поспіль. Свою ініціативу у Федерації футболу учасників АТО – називають програмою психологічної спортивної реабілітації. До того ж, наймасштабнішою в Україні.

“В Україні немає жодного подібного масового спортивного заходу серед учасників бойових дій, яке відбувається протягом року. З 2 квітня по 14 жовтня у 38-и містах України більше півтори тисячі учасників бойових дій з різних силових відомств, щотижня збираються і на великих полях грають в футбол. Це справжня психологічна реабілітація, фізкультурно-спортивна реабілітація і дружні відносини між військовими підрозділами, між силовими структурами”, – зазначив голова правління всеукраїнського об’єднання учасників АТО “Українці – разом!” Руслан Руденко.

“Остання гра команди “Київ-12″ була проти фіскальної служби. Ми ніколи не зустрічались в АТО, але коли ми почали грати, спілкуватись – ті психологічні проблеми, які є там, на фронті, вони почали вирішуватись”, – додав президент Федерації футболу учасників АТО Микола Білосвіт.

Наразі всі змагання військові організовують власним коштом – купують форму, оплачують переїзди, шукають поля. Допомагають і благодійники. При цьому з державної казни – ні копійки. У деяких областях на зустріч ідуть органи місцевого самоврядування, та це радше винятки. Активісти сподіваються, що корисну ініціативу нарешті підтримають у Міністерстві молоді та спорту. Тим більше, що в Україні досі немає комплексної програми психологічної реабілітації учасників бойових дій.

Джерело: Подробности

Бажаю допомогти організації "УКРАЇНЦІ-РАЗОМ!"